Реінтеграція 5 мільйонів ветеранів може стати наступним великим випробуванням для України: Результати недавнього опитування в Україні

На тлі дипломатичної невизначеності щодо мирних угод українські воїни продовжують боронити свою країну на передовій. Як тільки бойові дії закінчяться, ці жінки і чоловіки, ймовірно, зіткнуться з новою битвою - поверненням до мирного життя.

На момент написання цього звіту 880 000 солдатів захищають Україну, серед них приблизно 68 000 жінок (порівняно з 16 500 у 2014 році). За попередніми оцінками, до 5 мільйонів ветеранів, включно з їхніми сім'ями, потребуватимуть підтримки в реінтеграції - це безпрецедентне навантаження і виклик для системи соціальної реінтеграції.

Ключові моменти

• Після закінчення війни Україні потрібно буде реінтегрувати до 5 мільйонів ветеранів та їхніх сімей - приблизно 10% населення країни.
• Ми провели репрезентативне опитування понад тисячі українців з неокупованих територій і з'ясували, що найбільшою проблемою, пов'язаною з війною, вони вважають проблему доступу ветеранів і ветеранок до психологічної допомоги.
• Незважаючи на те, що жінки були інтегровані до лав збройних сил, залишаються прогалини у задоволенні їхніх особливих потреб у реінтеграції, включаючи питання суспільної стигматизації, сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, та збільшення обов'язків по догляду за дітьми після повернення до цивільного життя.
• Доступ до фізичної реабілітації був названий другою найбільш нагальною проблемою, пов'язаною з війною, що вказує на необхідність створення в Україні безбар'єрної інфраструктури для післявоєнної реабілітації.

Попередні дослідження проблем реінтеграції ветеранів

Ветерани, які повертаються, стикаються з двома основними проблемами: переосмисленням воєнного досвіду та відновленням свого цивільного життя. Значна кількість досліджень - переважно американських і західних - висвітлює проблеми психічного здоров'я солдатів, які повертаються додому. Дослідження демонструють високий рівень посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тривоги, важкої депресії та самогубств серед ветеранів. Психічні наслідки війни можуть мати серйозний вплив на сімейне та економічне життя ветеранів. Нещодавній огляд показав, що насильство з боку інтимного партнера (НІП) може бути поширеним у сім'ях ветеранів, які страждають від ПТСР, пов'язаного з війною, але докази цього є недостатніми, а дані - обмеженими. Інше дослідження припускає, що ПТСР, пов'язаний з війною, може не лише підвищувати ризик вчинення насильства, але й робити колишніх солдатів більш вразливими до НІП. Результати працевлаштування ветеранів різняться: ті, хто обіймав високі посади, наприклад, офіцери розвідки або оператори безпілотників, як правило, отримують добре оплачувану роботу, тоді як молодші учасники бойових дій на піхотних посадах часто отримують нижчу зарплатню. Важливо, що не всі ветерани стикаються з однаковими проблемами після повернення до цивільного життя. Деякі дослідження демонструють високий рівень стійкості серед ветеранів і показують, що підтримка з боку побратимів може сприяти успішній соціальній реінтеграції.

Результати нещодавнього опитування в Україні

Щоб зрозуміти, з якими труднощами можуть зіткнутися ветерани після повернення до цивільного життя, ми провели велике онлайн-опитування українців, зосереджуючись на їхньому ставленні до ролі жінок. Опитування проводилося на замовлення Norad з 18 грудня 2024 року по 6 січня 2025 року. Опитування здійснювалося українською дослідницькою агенцією Info Sapiens ( дивіться також наші попередні опитування з Info Sapiens, зокрема, щодо уподобань українців у сфері виборів лідерів або їхньої готовності чинити опір російському вторгненню). У цьому дослідженні взяли участь 1 354 респонденти (55% жінок, середній вік - 44 роки) з усіх неокупованих територій України. Близько 10,6% респондентів повідомили про бойовий досвід (17,3% чоловіків, 5% жінок). Детальніша інформація про опитування наведена в кінці цієї публікації.

Ми попросили учасників оцінити за шкалою від 1 до 5 (1 = зовсім ні, 5 = дуже сильно), в якій мірі, на їхню думку, чоловіки і жінки-ветерани стикаються з труднощами після повернення з війни в наступних сферах:

• Доступ до роботи, освіти та професійного навчання
• Доступ до житла та соціальних пільг
• Відновлення соціальних зв’язків (наприклад, з родиною, друзями та колегами)
• Доступ до фізичної реабілітації та медичних послуг
• Подолання психологічних наслідків воєнного досвіду

На Рисунку 1 представлено середні оцінки для кожної з категорій, які свідчать про те, що, на думку опитаних українців, найсерйознішим викликом для ветеранів є подолання психологічних наслідків війни. Респонденти вважають, що чоловікам-ветеранам буде важче отримати доступ до психологічної підтримки, ніж жінкам, і ця різниця є статистично значущою.[1] На другому місці серед викликів для жінок-ветеранок опитані назвали доступ до житла та соціальних пільг, а для чоловіків-ветеранів – доступ до фізичної реабілітації. Загалом українці, які брали участь в опитуванні, оцінювали проблеми з працевлаштуванням як помірні. Це дещо неочікувано, адже у 2024 році Український ветеранський фонд повідомив, що понад 30% ветеранів, які більше не служать в армії, залишаються безробітними.

На Рисунку 2. представлено результати з урахуванням різниці між респондентами з бойовим досвідом і без нього. Згідно з даними, респонденти без бойового досвіду вважають доступ ветеранів до психологічної підтримки та соціальної реінтеграції (тобто відновлення стосунків із родиною, друзями та колегами) значно складнішим, ніж це оцінюють респонденти з бойовим досвідом. Водночас респонденти без бойового досвіду вважають доступ ветеранів до роботи та економічних можливостей значно менш проблемним, ніж це сприймають респонденти з бойовим досвідом.[2]

Висновки для реінтеграції українських ветеранів

Хоча ці аналізи є попередніми, ми вважаємо, що вони вже вказують на три важливі чинники, які мають бути враховані під час розробки програм реінтеграції.

1. Стереотипи щодо ветеранів — як позитивні, так і негативні — можуть перешкоджати їхньому працевлаштуванню

Наші дані свідчать, що респонденти вважають психологічну реабілітацію ключовою для ветеранів. Уявлення цивільного населення про ветеранів — як позитивні, так і негативні — можуть суттєво впливати на їхні шанси знайти роботу.

Так, наприклад, опитування у Великій Британії показало, що керівники вищої ланки неохоче наймають ветеранів, вважаючи їх непридатними до бізнес-середовища та корпоративної культури. Ці стереотипи мають гендерне підґрунтя: жінки-ветерани у США частіше залишаються безробітними, ніж як чоловіки-ветерани, так і цивільні жінки.

Уявлення цивільного населення про ветеранів — як позитивні, так і негативні — можуть суттєво впливати на їхні шанси знайти роботу.

Одне з досліджень, що вивчало досвід жінок-ветеранок, які мали роботу у цивільній сфері, показало, що їх одночасно сприймали як «надто жорстких», але водночас знецінювали їхній військовий досвід. У результаті вони відчували себе непоміченими та позбавленими можливості для професійного зростання.

Інше дослідження, що складалося з 11 експериментів, виявило: коли ветеранів стереотипно сприймають як героїв, це може обмежувати їхню кар’єру. Такі ветерани в очах інших здаються менш егоїстичними, а отже, їх схильні спрямовувати в професії, пов’язані зі служінням суспільству — наприклад, пожежника чи вчителя в державній школі — професії, які зазвичай мають нижчий рівень оплати праці.

Інформаційні кампанії та діалогові сесії — як із представниками громад, так і з потенційними роботодавцями — можуть допомогти українським ветеранам подолати негативні наслідки (навіть позитивного) ярлика й знайти гідне працевлаштування після війни.

2. Гендерна рівність у війську не забезпечує гендерно чутливу реінтеграцію

Наші результати показують, що респонденти вважають, що жінки-ветерани матимуть більше труднощів з доступом до житла та соціальних пільг, а респонденти з бойовим досвідом оцінюють доступ жінок-ветеранок до роботи як особливо складний. Збройні Сили України досягли значних успіхів в інтеграції жінок (порівняно з тим, як військовослужбовиці ходили на парад на підборах, до того, як очолили Міністерство у справах ветеранів). Хоча на папері потреби жінок-ветеранок у реінтеграції визнаються, реальні національні та місцеві політики й інституції погано пристосовані для підтримки жінок-ветеранів.

респонденти з бойовим досвідом оцінюють доступ жінок-ветеранок до роботи як особливо складний

Жінки-ветерани стикаються з особливими труднощами під час реінтеграції, включаючи соціальну стигматизацію, наслідки сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, та збільшення обов'язків по догляду. Місцеві організації, такі як «Ветеранка» (Рух жінок-ветеранок), готують ґрунт для сталої реінтеграції жінок-бійців. Залучення громадських організацій до розробки стратегії реінтеграції ветеранів є важливим кроком, але донори можуть зробити й інші кроки на підтримку реінтеграції жінок-ветеранок, такі як запуск публічних адвокаційних кампаній і організація публічних зустрічей, на яких висвітлюватиметься внесок жінок-ветеранів; збільшення спроможностей та гендерно орієнтоване навчання працівників психічного здоров’я; підтримка бізнесів, щоб вони враховували специфічні потреби жінок-ветеранок, надаючи їм можливість працювати за гнучким графіком.

3. Фізична інвалідність вимагає масштабної адаптації інфраструктури

Наші результати свідчать про те, що респонденти вважають доступ до фізичної реабілітації одним із найбільших викликів у процесі реінтеграції ветеранів. У 2021 році в Україні налічувалося 2,7 мільйона осіб з інвалідністю, і ця цифра суттєво зросла внаслідок російського вторгнення. Багато ветеранів повернуться до цивільного життя з інвалідністю, що лише ускладнить виклики, пов’язані з працевлаштуванням і повсякденним життям, зокрема пошуком відповідного житла.

необхідна масштабна інфраструктурна адаптація. Вона повинна включати безбар’єрні будівлі, пандуси, спеціалізовані туалети для людей з інвалідністю та інклюзивні освітні програми — усе це потрібно для забезпечення гідних умов життя для мільйонів осіб з інвалідністю.

Звіти свідчать, що навіть ті небагато військовослужбовців, які вже повернулися, стикаються з труднощами в отриманні необхідних документів для встановлення інвалідності та отримання протезів (які, згідно із законодавством, мають надаватися безкоштовно). Хоча такі організації, як «ПРИНЦИП», заснована ветераном, який втратив око на війні, активно лобіюють реформування політик для спрощення процедур для ветеранів з інвалідністю, необхідна масштабна інфраструктурна адаптація. Вона повинна включати безбар’єрні будівлі, пандуси, спеціалізовані туалети для людей з інвалідністю та інклюзивні освітні програми — усе це потрібно для забезпечення гідних умов життя для мільйонів осіб з інвалідністю.

• Júlia Palik is a Senior Researcher at PRIO
• Read more about the survey results discussed here in these PRIO Policy Briefs:
  1. Eric Skoog; Stine Bosheim & Torunn L. Tryggestad (2025) Institutional trust and perceptions of crime in Ukraine: The gender dimension. GPS Policy Brief, 1. Oslo: PRIO.
  2. Eric Skoog; Stine Bosheim & Torunn L. Tryggestad (2025) Experiences of war and women’s changing roles in Ukraine. GPS Policy Brief, 2. Oslo: PRIO.
  3. Eric Skoog; Stine Bosheim & Torunn L. Tryggestad (2025) Knowledge of sexual and domestic violence in Ukrainian society. GPS Policy Brief, 3. Oslo: PRIO.

[1] (p<0,001) згідно з двостороннім t-тестом.

[2] Усі відмінності р<0,01. Респонденти без досвіду участі в бойових діях вважають доступ до фізичної реабілітації значно складнішим (для ветеранів-чоловіків, але не для ветеранів-жінок) порівняно з респондентами, які мають досвід участі в бойових діях. Різниця була значущою на 5% рівні, тобто p<0,05.